Любов Шевчук
САКРАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ: РОЛЬ У
ФОРМУВАННІ
ТА РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ
НА ПЛАНЕТІ ЗЕМЛЯ
В процесі життєдіяльності сучасної
цивілізації викристалізувалися два способи перебування Людини у Світі –
священний і мирський (світський). Священний спосіб життя передбачає ставлення людини, суспільства до
навколишнього світу як до священного. Таке сприйняття світу є глибоко
сакральним, благоговійним, воно характеризується релігійним підходом до
простору, часу, до власного житла, до окремих елементів простору і, по суті, є
освяченням самого життя, усіх життєвих функцій (роботи, харчування, сексу тощо), є таїнством. Мирський,
або світський спосіб життя трактує життєдіяльність як сукупність
фізіологічних актів, тобто актів, позбавлених духовної значущості і зведених до
власне людських дій.
За словами відомого історика релігії Мірчі
Еліаде, священне і мирське – це два способи буття у світі, дві ситуації
існування, що приймаються людством у ході історії. Вони цікаві не тільки як
об’єкт історичних, соціологічних і
етнографічних досліджень, але й викликають інтерес у філософів і тих
дослідників, які намагаються пізнати можливі масштаби людського існування.
Ці два способи буття також надзвичайно
цікаві з погляду географії. Якщо мирський спосіб життя досліджений географічною
наукою у різних аспектах, то вивчення священного способу перебуває в стадії
становлення.
Дослідження священного способу життя людини,
суспільства в просторовому аспекті і є одним із завдань сакральної географії.
Це завдання надзвичайно складне хоча б тому,
що священне певною мірою присутнє і в мирському. Адже немає людей-атеїстів у
повному розумінні цього слова. Щоб побудувати
сучасний мирський світ людина зруйнувала святість світу, в якому жили її
предки, проте поведінка предків проступає з найпотаємніших глибин душі сучасної
людини у вигляді обрядів, дій у процесі життєдіяльності. Це завдання є складним
ще й тому, що священне, накладаючись на мирське, суттєво впливає на
територіальну організацію суспільства. Своєю чергою мирське, накладаючись на
священне, приводить до зміни сакрального світу людини, суспільства, зумовлюючи
трансформацію культів, зміну релігійних доктрин, перебудову світосприйняття в
цілому.
Сакральний світ людини, релігія, священне
світосприйняття є феноменом сучасної цивілізації Землі, який заслуговує на
увагу фахівців багатьох галузей знань, у тому числі й сакральної географії.
У 1999 році опублікований навчальний
посібник автора цієї статті “Сакральна географія”, який рекомендований
Міністерством освіти України для студентів географічних, філософських та інших
факультетів вузів, викладачів, учителів, спеціалістів, які цікавляться
особливостями сакральної життєдіяльності населення, релігійних вірувань у
різних місцях геопростору і займаються конструюванням території, оптимальної
для життєдіяльності людини. У навчальному посібнику висвітлені сучасні
теоретичні і практичні проблеми сакральної географії, зроблено спробу адекватно
відобразити регіональні аспекти взаємозв’язків “людина - релігія” та
“суспільство - релігія”. У згаданому
навчальному посібнику зроблена спроба розкрити особливості територіальної
організації сакральної життєдіяльності людини, суспільства.
В сучасних умовах десакралізації
суспільства постановка питань у
зазначеному вище контексті є надзвичайно важливою хоча б тому, що як зазначив
М. Еліаде, процес руйнації святості людського буття не раз приводив до
виникнення “гібридних форм дешевої магії з мавп’ячою релігією”. Тільки
знання всіх тонкощів територіальної
організації сакральної життєдіяльності може суттєво допомогти людині сформувати
власний світогляд, зробити правильний вибір у житті щодо священного і
мирського.
Про унікальну роль релігії в суспільному
житті сказано немало. Проте час від часу знову і знову постає запитання: чому
людині потрібна релігія ? Чи всі філософські питання земного буття людства
вирішуються за допомогою релігії ? Чи всі люди вірять у Бога ? Що означає віра
в Бога ?
Інститут філософії НАН України провів
соціологічне опитування у Закарпатській, Рівненській, Львівській, Івано-Франківській
та Київській областях. На запитання “Чи вірите ви в Бога ?” – ствердно
відповіли 68, 4% опитаних; негативно – 9, 6%; 10,5% вірять у надприродні сили,
стільки ж - вагаються між релігійною вірою і невір’ям. Понад половину опитаних
сповідаються і причащаються, а 47% - ні. 40% опитаних систематично моляться;
21, 6% - інколи; 13,3% - під час відвідування храму; 19,6% - ніколи не
моляться.
Систематично відвідують храми 12,8%
опитаних; щотижня – 21,6%; тільки в дні великих релігійних свят – 42% і 22,5 %
зовсім не відвідують. Регулярно підтримує церкву матеріально і зовсім не
підтримує приблизно однакова кількість респондентів – 24% і 25% відповідно. Ще
30% робить пожертви, відвідуючи храми під час великих релігійних свят. Кожний
п’ятий звертається до релігійної громади із своїми проблемами, третина – за
потреби відзначити драматичну подію у свому житті або в житті рідних і
близьких, а 18,3% ніколи не звертаються до громади.
Тоталітарний режим за радянських часів
знецінив найвищі людські цінності, у тому числі й людське життя, витравив із
свідомості людей надію, спустошив душі. Тепер ситуація кардинально змінюється,
про що свідчив приїзд Святійшого Отця Івана Павла ІІ в Україну, який закликав всіх людей на планеті Земля до миру
і злагоди. Його благородна місія дозволяла і зараз дозволяє покладати надію
на швидкий прогрес розвитку суспільства завдяки переоцінці ставлення населення
Землі до релігії.
Отже, сакральна географія – наука, яка вкрай
потрібна сучасному суспільству: тільки завдяки її знанням можна побудувати
самостійну не тільки в політичному, але й у духовному плані державу, виховати
морально стійке і духовно багате молоде покоління, якому жити й творити у ХХІ
ст.

Немає коментарів:
Дописати коментар